Четвер, 28.03.2024, 12:05
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

9-А клас ЗШ І-ІІІ ступенів № 34 ВМР

Меню сайту
Міні-чат
500
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 194
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Як виховувати дівчинку

         Як виховувати дівчинку                                             

        У вас народилася  дочка! Ви завжди мріяли про те, що у вашій родині з‘явиться добра, лагідна особа, прекрасна собою, що втішає всіх, хто її оточує, своїм добрим поводженням, ласкавою посмішкою, успіхами у навчанні... Чи ви мріяли про те, що народиться хлопчик - сильний, хоробрий, здібний, благородний, захисник та переможець… А народилася дівчинка.

      Народження дитини – велика подія у житті родини. Чи готові ми до цього? Чи розуміємо, що свідомість дитини зароджується вже під час її перебування в утробі матері? Чи готові ми зрозуміти, що дитина не народжується вже готовою особистістю, що саме у сім‘ї  складаються її уявлення про поведінку людей, про їх співіснування, про їх спілкування, про основні правові, соціальні, етичні норми  життя.  Чи знаємо   ми про те, як виховувати дитину, які існують  фізіологічні та психологічні розбіжності між чоловіком та жінкою, що таке гендерна рівність і як вона впливає на розвиток стосунків чоловіків та жінок, як в цьому контексті виховувати хлопчиків та дівчат.

         Якою ми хочемо її виховати? Чи традиційно слухняною, лагідною, терплячою, хорошою матір‘ю та господинею? Чи майбутнім президентом країни, міністром оборони, чоловіком у спідниці? Чи людиною, яка гармонійно втілила у життя те, що надала їй природа? Чи просто пливемо за течією, за традиціями, не думаємо про всілякі забаганки виховання, а робимо так, як було у нашій батьківській родині та й ще сваримось, в якій сім‘ї, батьківській чи материнській дітей виховували більш правильно?

Важкі питання, правда? Думаю, що настав час свідомо поставитися до виховання своєї дитини, перервати соціальну естафету домашнього насильства, що найчастіше направлене на жінок, естафету меншовартості жінок у вирішенні питань, важливих для життя суспільства,  для  бізнесу чи виробництва, естафету соціальної нерівності жінок та їх економічної та психологічної залежності від чоловіків. Я думаю, всі ми, батьки, хочемо бачити свою дитину щасливою, самореалізованою, забезпеченою. І всі ці досягнення ми зичимо, щоб вона мала у поєднанні з чесністю, порядністю, розумністю, співчутливістю, відданістю своїй сім‘ї…

Для реалізації всіх цих бажань давайте сформулюємо, яку людину ми хочемо виховати.

По-перше, нам треба прийняти нашу дитину такою, яка вона є, з тими здібностями та інтересами, які в неї проявляються, з тими фізіологічними особливостями, з якими вона народилася. Це  означає, що не доцільно примусово навчати дитину у музичній школі тому, що ви вважаєте що дівчинка, майбутня мати повинна вміти грати на фортепіано чи тому, що ви завжди мріяли грати на скрипці, але вам це не вдалося, так тепер, хай дитина ці ваші мрії реалізує.   Це ще означає, що коли дівчинка, виявляється, не є моделлю дівчачої лагідної поведінки, а має сильний характер, поводиться впевнено, її не треба ламати та привчати до специфічно жіночої поведінки, реалізовувати своє уявлення про справжню жінку. Це теж не означає, що, коли ви хотіли, щоб народився хлопчик, тепер ваша дочка повинна грати роль хлопчика та втілювати ваші амбіційні плани передачі їй у спадщину чи сімейного бізнесу, чи сімейної наукової чи виробничої естафети. Це також  не означає, що всі дівчата зобов‘язані бути красунями та зразками жіночості, а батьки можуть одержувати насолоду від того, як вони свою дівчинку  гарно вбирають.

Дуже важливо прийняти та любити свою дитину такою, якою вона є, приглядатися до неї та підтримувати її інтереси та здібності.

По друге, важливо виховувати дитину, у нашому контексті дівчинку, у сучасній системі соціальних  та психологічних координат. Це означає, що нашим завданням є виховання свідомої, гендерно чутливої людини, яка, з одного боку, не буде терпіти домашнє насильство, буде відчувати себе достойною вільною людиною, знає та зможе відстояти свої права як на рівні сім‘ї, так і на робочому місці  і в суспільстві, а з іншого – зможе реалізувати себе у відповідності зі своїм власним вибором – чи як політична діячка, депутат, міністр, бізнес леді, вчений, чи як мати, господиня, чи зможе успішно поєднати свою кар‘єру і сімейне життя. Треба надати дівчині можливість зробити вільний свідомий вибір, реалізувати за своїм бажанням свою економічну незалежність.

Важливо надати дівчині можливість гармонійно розвиватися, усвідомлюючи свої права як людини та гендерну рівність.

По третє, на всіх етапах розвитку дитини та функціонування сім‘ї треба бути чесними щодо себе та своєї дитини. Пам‘ятайте, що коли ви, знаючи основні норми порядного та чесного життя, порушуєте ці норми як виключення діти сприймають це, як норму соціальної поведінки.  Намагайтеся завжди бути чесними щодо своєї дитини.

Мати та батько вирішили не говорити своїй шестирічній доньці, що її бабуся померла. Сказали, що вона десь далеко поїхала. Вони не  хотіли травмувати дитину. Дочка нічого не сказала батькам, не розпитувала їх. Їм здавалося, що вона їм повірила. А через багато років дочка сказала своїй матері: "Мамо, я ж зрозуміла, що бабуся померла, але я не хотіла вас з батьком дратувати ”.

Пам‘ятайте, що з нечесного поводження щодо свого партнера чи дитини розпочинається нечесне поводження вашої дитини та її розчарування у дорослих.

Отже, ми виховуємо донечку. Ми, батьки, уважні до  своїх стосунків та поводження, знаємо, що саме ми даємо їй приклади соціальної поведінки, які вона засвоює на все життя. Виявляється, що ми з самого початку налаштовані на різне поводження батьків щодо хлопчика та дівчинки. Так Джин Блок наводить наступні розбіжності:

·        при годуванні  немовляти матері реагують  на сигнали хлопчиків більш чутливо і уважно, ніж на сигнали дівчат;

·        хлопчики одержують від батьків не тільки більше негативних реакцій, у тому числі і тілесних, а й також більше позитивних реакцій у відповідь;

·        хлопчики одержують більш різноманітні іграшки, ніж дівчата. Більш за те, вони одержують зовсім різні іграшки. Іграшки для хлопчиків  більше дозволяють проявити винахідливість, маніпулювати різними предметами, підтримувати зв‘язок з матеріальним світом, ніж іграшки для дівчаток;

·        іграшки для дівчат, як правило, такі, що дівчата у своїх іграх більше наслідують тих, хто їх оточує, частіше грають у безпосередній близькості від вихователів і мають менше можливостей для новаторської діяльності;

·        розбіжності в іграшках, які використовують хлопчики та дівчата, мають прямий вплив на їх розвиток, особливо на їх пізнавальну діяльність.

Зараз, як ми вже відмічали, ситуація у суспільстві  щодо ролей жінок та чоловіків суттєво змінюється – жінки займають досить поважні керівні місця у суспільстві, мають право на вільний вибір способу свого життя, успішно поєднують сімейне життя та кар‘єру, відстоюють своє право не піддаватись насильству як вдома, так і на робочому місці. Отже ми виховуємо свідому особистість. Як нам цього досягти?

Розглянемо ролі батька та матері у вихованні дочки.

Традиційно роль вихователя дівчинки відводилася, насамперед, матері. Навіть сьогодні, у телевізійній рекламі часто-густо нам продовжують нав‘язувати два полюси сімейного життя – жіночу частину (мати та дочка) та чоловічу (батько та син).

Пригадаємо рекламні роліки бульонних кубиків: мати та дочка з одного боку ("Смачно вони в нас готують!”) та батько та син – з іншого -  вони оцінюють вправність жіночої половини родини.

Отже, батько і його донька. Результати багатьох досліджень свідчать: що вже у перші 36 годин життя дитини для неї конче важливо відчути дотики своїх батьків. Тому не вагайтеся, шановні батьки, беріть свою донечку на руки, їй це потрібно.

Для дівчинки дуже важливо, щоб батько прийняв її у своє серце, визнав її та зрозумів її сподівання.

Раніше  батька у сім‘ї боялися та поважали, до дітей не допускали. Вважалося, що батько повертається з роботи втомленим, і не треба його перевантажувати дитячими проблемами та шумом. В 60-х-80-х роках минулого сторіччя, коли жінки масово прийшли на виробництво, вже неможливо було повністю відгородити батька від дітей. Жінці, яка несла на собі подвійний і, навіть, потрійний тягар, потрібна була допомога. Йшлося про розподіл домашніх та батьківських обов‘язків. Зараз, на жаль, у нашому суспільстві сім‘ї почали знову повертатися до старої моделі батьківства: батько утримує сім‘ю, це – його основний обов‘язок, він повинен бути звільнений від домашнього клопоту.

Практика психологічного консультування показує, як молоді чоловіки сьогодні відсторонені від процесу виховання дитини, втрачають навіть відчуття батьківства. 

Важливо пам‘ятати, не набуваючи чи втрачаючи відчуття батьківства, чоловіки збіднюють своє емоційне та духовне життя і наносять глибоку психологічну травму своїй дитині.

Батькові потрібно усвідомити, що, коли батько живе поза  проблемами своєї сім‘ї, дочка залишається без чоловічого виховання, без керівництва та захисту, які їй може надати тільки батько.  Дочка звикає не чекати від батька якихось значних подій -  ну, колись шафу збере чи цвяха приб‘є …  Коли дівчинка підростає, в неї формуються таке ж  ставлення та такі ж очікування щодо інших чоловіків.

Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту



Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz