|
 Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918
року на залізничній станції Крути
під селищем Крути
та поблизу села Пам'ятне,
за 130 кілометрів на
північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між
4-тисячною більшовицькою армією Михайла
Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного
козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу
військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох
особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило
сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у
кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили
голова Української Центральної Ради Михайло
Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями,
а поет Павло Тичина
присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті
тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або
обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній
історіографії. 2006 року на місці бою встановлено
пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір
випустив в обіг пам'ятну гривню.
В бою під Крутами оборонці української
державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було
зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости.
Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор
мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та
залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так
залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по
розмоклій дорозі. Ця затримка
ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський
мирний договір, який врятував молоду українську державність.
Трагічна загибель
студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у
боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918
року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди
і з поверненням уряду УНР
до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено
урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі
у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено
до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло
Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді героїчним.
|