Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Європі й Азії. Початок цього звичаю губиться в сутінках старовини.

Індійці напередодні весняного рівнодення, що припадає на початок квітня за стародавнім літочисленням Вед, святкують — чи святкували — народження богині Сіти (або бога Шиви). Це свято називається у них «Голі» або «Голак». Святкуючи «Голак», індійці влаштовували сценічні вистави, а в тих виставах обманювали один одного. Стародавні індійці вірили, що обманюючи, вони цим умиротворяють своє божество.

Римський ритор і філософ Апулей (II століття по Христі) першоквітневий обман виводив з римського свята на честь божества сміху — Risus. Це свято відбувалося навесні, коли дні робилися довші. Апулей пише: «Забави (ігри), які кожного року ми влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають яку-небудь нову вигадку. Ми — єдиний з усіх народів, що уласкавлюємо забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом».

Ісландські саги кажуть, що звичай обманювати в день першого квітня введений асами (богами) в пам'ять Скадеї, дочки Тіясса. Цей звичай дуже поширений у Данії, Швеції Норвегії.

В Англії перше квітня — це день усіх дурнів («all fools day»). Обманутий в цей день називається квітневим дурнем (aprilfool). У Шотландії першоквітневий обман називається «гонити шуліку» («hunting the gowk»).

У французів обман у день першого квітня називається квітневою рибою — «poisson d'avril». Походить ця дивна назва ніби від того, що в день першого квітня втік із в'язниці Людовик XIII. Він переодягнувся в одяг селянина і переплив річку, «як риба». Але таке пояснення викликає сумнів, бо звичай обманювати в день першого квітня значно старший у Франції, ніж перша половина XVII століття, коли жив Людовик XIII (1610-1643). Деякі дослідники вважають слово «poisson» зіпсованим «passion» — страждання і надають йому релігійного значення: страждання Ісуса Христа. Який це має стосунок до обману — невідомо.

У німців існує звичай в день першого квітня посилати хлопця до сусідів чи знайомих, щоб він побачив або попросив те, чого неможна ані побачити, ані попросити. Наприклад: голос якогось птаха або свист диявола. Це у них називається «in den April schicken» (посилати в квітень). Обманутий таким способом називається «Aprilnarr».

Походження цього звичаю пояснюється тим, що за середньовіччя в країнах Європи любили вистави сцен св. Письма. Зокрема навесні, напередодні Великодня, темою вистав були Страсті, а там водять Ісуса Христа від Кайяфи до Пілата, а від Пілата до Ірода. Це ніби дало підставу до виникнення німецької приповідки: «Jemanden vom Pilatus zum Herodes schikken». Вживається ця приповідка тоді, як хочуть сказати: «Послати когось даремно».

У чехів і словаків кажуть: «Poslati koho s Aprilem». Цей же звичай відомий і в Польщі, і в Литві під назвою «Primaprilis». В цій назві є вказівка на римське походження цього звичаю, бо по-польськи «квєцень», а не апріль. Це дає підставу думати, що звичай обманювати на перше квітня прийшов до Європи з Риму разом з назвою місяця — «априль».

Якби ми мали більше відомостей про релігійні обряди дохристиянського періоду, нам було б легше встановити джерело — довідатися, звідкіля походить цей звичай. Більшість дослідників погоджується з тим, що обманювати в день першого квітня — поганий звичай, а до християнства він приплетений лише штучно.

У нас, в Україні серед сільського населення цей звичай зовсім невідомий. Міське населення його знає. Імовірно, до наших міст цей звичай принесли німці не раніше, як у XVII столітті. В наших фольклорних матеріалах звичай обманювати в день першого квітня зовсім не занотований.