(Простота, доброта, волелюбність, народність).
Творчість
поета.
- Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. І лише
мальовничі краєвиди природи рідного краю розвіювали
смуток, і в серці заграла радісна сила.
- Всю Черкащину, як тепер називають Шевченків край, малий
Тарас сходив своїми босими ногами, скропив дрібними росами-сльозами.
- Милувався Тарас чарівністю степу, різнобарвністю гаю,
гомоном улюбленого Дніпра. І вже тоді в душі зароджувалася любов до
природи, рідного краю, землі, мови.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену
святого бога,
За неї душу погублю!
Все своє
життя, де б не був поет, душею линув до рідного краю, рідної домівки.
Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала
Свою нудьгу переливала
В свою дитину … В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло … Там неволя…Хоч як
тяжко було Тарасові в рідній хатині, але з якою любов’ю він думами
лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм,
чистим ставом.
Згадка про рідну домівку навіює на поета інші думи, і він лине
у квітучий вишневий садок на Україну.
(Уривок з циклу «В казематі»)
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
- Діти,
яку картину ви уявили, прослухавши вірш? Що ви
відчули?
- Так це
прекрасна картина весняного вечора в українському селі. Ми
бачимо красу саду, вечірньої зіроньки. Чуємо спів дівчат,
гомін хрущів.
Думи мої, думи мої
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
- І
знову, ніби голуби сизокрилі, прилетіли з-за Дніпра думи і
перенесли поета на рідну землю і побачив він картину неповторної
краси рідного куточка.
- Зараз і ми
з вами здійснимо подорож у цей куточок.
- Розгляд малюнка
за віршем «Тече вода з-під явора».
- Що ми
бачимо на малюнку?
- А що
відчуваємо?
- І полилися
думки, ніби вода з-під явора, рядками поезії.
- Діти,
відпочинемо в цьому мальовничому куточку.
Пісня «Ой є в лузі калина»
- Т.Г.
Шевченко любив український світанок: він був небайдужий до
його краси, яку описує у вірші «Сон».
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
- А особливо
поет любив часи надвечір’я – коли заходило сонце, м’які сутінки
огортали степ, долину, наступала тиша.
Зоря моя вечерняя,
Зійди над горою
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою …
- Шевченків
край - співучий куточок України. Тарас ще змалку любив
слухати народні пісні, сам любив співати, тому
багато його віршів було покладено на музику. Ці пісні
допомагають ще глибше відчути чарівність рідного краю.
- Послухайте
пісню «Зацвіла в долині червона калина».
Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина –дитина,
Любо, любо стало, пташечка зраділа
І защебетала. Почула дитина
І в білій свитині з біленької хати
Вийшла погуляти у гай на долину.
- Про
що йдеться в пісні?
- Особливе
місце у житті і творчості Шевченка займала природа, особливо
природа неньки-України.
- Змальовано
зворушливу картину краси рідного краю і людського щастя.
- Ми
дізналися скільки прекрасних віршів написав Шевченко про свій
рідний край, його мальовничу красу.
- У вірші
«Заповіт» поет просить поховати його після смерті
на рідній землі.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій…
- Народ
виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій
горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром-Славутечем.
- І щоденно
пливе людський потік, щоб вшанувати пам'ять
Кобзаря, вклонитися його могилі, покласти квіти.
- Вшануймо
ж і ми, діти, пам'ять про Тараса Григоровича
піснею на його слова «Думи мої, души мої…»
- Души
поета живуть у серцях людей, у народних переказах, рядках
книг, у малюнках в українських рушниках, вишиванках, на
сценах театрів, у кінозалах, у маминій
пісні-колисанці, у співучій український мові.
А зараз розглянемо виставку малюнків, які діти намалювали
до віршів Т.Г. Шевченко.
- Чий
це малюнок, до якого вірша? Розкажи.
- Вірш
«Садок вишневий коло хати» - сонячний промінь у
Шевченковій поезії: створений далеко від України, в
жахливій царській катовні, вірш вражає любов’ю до
життя, до рідної природи.
- Як ви
гадаєте, що уявляв великий Кобзар на чужині, коли
писав «Вечірня зіронька встає»
Мені здається, що Тарас Шевченко уявляв себе на зеленій
галявині під столітнім дубом. Сонце стає за обрій. Передвечірня тиша. Він
слухав цю тишу, дивився, як згасає день, настає ніч.
Що це? Це пейзаж.
- Т.Г.
Шевченко був е тільки великим поетом, в й талановитим
художником. Його пензлю належить багато пейзажів, портретів,
побутових картин.
На полотнах Т. Шевченко часто зображував дітей. Перебуваючи на
засланні, художник зображає козацьких байчучків - дітей жебраків.
Його серце обливалося кров’ю, коли він дивився на дитячі рученята,
простягнені під вікном.
- Репродукція
«Зайчуки під вікном». Щоб показати свою близькість до знедолених
дітей, він намалював і себе у солдатській формі біля них.
Цей малюнок називається сепія.
Сепія - коричнева фарба з чорнильного мішка морського молюска.
Сепії Т.Г. Шевченка «Казашка Катя», «Казахський хлопчик розпалює
грубку», «Казахський хлопчик дрімає біля грубки».
- Чому я
люблю твори Т.Г. Шевченка?
- Я люблю
твори Т.Г. Шевченка тому, що він по-перше, мій земляк.
По-друге, в його творах змальована краса і велич
української природи, показана любов поета до рідного слова.
Переконана, що Т.Г. Шевченко любив дітей, а тому писав для них
вірші, зображував їх на картинах.
Його твори, на мою думку приваблюють як дорослих, так і
юних читачів.
- Свою любов
до природи Т. Шевченко передавав не тільки у пейзажних
картинах, а і за допомогою своєї пейзажної лірики.
- Хто
пам’ятає вірші Т. Г. Шевченка?
- Заплющить
очі і спробуйте уявити ті картини природи, які описує поет.
«Тече вода з-під явора»
«Садок вишневий коло хати»
«Зоря моя вечірняя»
- Тепер
намалюйте те, що уявили! (прослухали вірш)
